Покрівлі, що протікають, щорічно обходяться підприємствам у мільйони гривень, при цьому збитки варіюються від незначних потоків, до порушення нормального функціонування будівлі. Тут і ризики енергозабезпечення, завдання збитків устаткуванню, внутрішньому оздобленню і навіть повне руйнування конструкції даху.
Для запобігання подібних ситуацій проводиться періодичне тестування водонепроникного покриття покрівлі. Тестування може бути як планове, і аварійне, та коли вже помічені протікання.
Найчастіше використовується метод проникаючих середовищ. Це загальна назва, тому що метод можна реалізувати по-різному, але, як зрозуміло з контексту, щось кудись має проникнути. Для цього використовуються газоподібні або рідкі, не в’язкі середовища. Спосіб заснований на тому, що рідкі або газоподібні середовища знаходять наскрізні отвори і канали в шарі гідроізолюючому і безперешкодно проникають крізь покрівлю зверху вниз або навпаки. Технічно метод проникаючих середовищ можна поділити на кілька підметодів.
Сьогодні розповімо про
· Димовий
Використовується для тестування рулонних покрівель з кріпленням до повітронепроникної основи. Під ділянку гідроізоляційного покриття через патрубок закачується димо-повітряна суміш. Для цього застосовуються димогенератор та компресор.
У міру виходу диму з-під покриття виявляються тріщини, отвори чи інші ушкодження. Перевага методу в тому, що за один раз можна досліджувати велику площу. Недолік – необхідність в отворах для накачування диму в гідроізоляційному килимі.
· Газовий;
Не дуже відрізняється від димового методу, але не візуальним. Витоку з-під покриття виявляють газоаналізаторами. Індикаторним газом найчастіше служить фреон, оскільки досить безпечний. Цей метод має високу продуктивність, але низьку точність виявлення точок виходу газу
Коментарі (0)