Історія PIR-системи йде корінням в першу половину 20 століття коли у 1937 року німецький хімік отто байєр винайшохов пінополіуретан. Спочатку вчений розробляв матеріал для ремонту взуття. Одна область застосування пінополіуретана розширилася далі, ніж хто-нехто у ті час міг придбати.
Через три роки поліуретанову піну почали застосовувати у будівництві літаків, а з початком епохи освоєння космосу поліуретан почали використовувати інженери космічної галузі.
У 1969 році NASA, національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США, запустило програму SPACE SHUTTLE. Багаторазові космічні кораблі повинні були доставляти вантажі на земну орбіту та назад. Кожний шаттл був розрахований на 100 запусків або 10 років експлуатації.
При будівництві космічного шаттла перед інженерами NASA стояла складна задача: необхідно було забезпечити теплоізоляцію зовнішніх паливних баків таким чином, щоб шаттл не збільшував вагу, поверхня баку не замерзала та був повністю заправлений бак.
У 1998 року інженери NASA знайшли ідеальне рішення цієї проблеми.
Вони почали покривати поверхню паливного баку напиленням з пінополіізоціанурату. Спеціальна суміш була міцною, легкою, довговічною і забезпечувала чудову теплоізоляцію.
До того ж, матеріал самостійно приклеювався до паливного баку, отже, відпала необхідність у шару з клею, вага якого вимірювався б у тоннах.
Шар пінополіуретан товщиною всього 2,5 см виявилося достатньо для того, щоб ізолювати бак від тепла, яке виділяється під час зльоту, і захистити пальне при температурі – 220 градусів.
Закриті осередки PIR поглинали пар і забезпечували ефективну теплоізоляцію.
З середини 80-х років минулого століття PIR «спустbвся на землю» і став популярним у будівництві.
І недивно: надійний енергоефективний утеплювач, який практично ненавантажує, не просідає, тримає температуру, не боїться вологи та сурових погодних явищ та знайшов свого споживача.
Використання PIR стало популярним спочатку на заході, а потім і в Україні.
Коментарі (0)